Історія для сучасних підлітків: чому це важливо?

Перший крок у вивченні історії – це не дати й терміни, а занурення в атмосферу епохи. 

Антон Столяров, викладач історії в ліцеї «Educator», ділиться своїм підходом до викладання: інтерактивні формати, квести, моделі історичних подій, обговорення в «сократівському колі» та навіть настільні ігри допомагають дітям прожити події, зрозуміти зв’язки між минулим і сучасністю та сформувати власну думку.

1. Як виглядає перший крок учня у вивченні історії в «Educator»?

Коротке знайомство — і одразу занурюємося в історичну канву подій та явищ. В історії є дати, терміни й багато чого іншого, але воно часто забувається навіть істориками. Але тут важливо надати одразу відчуття епохи, розуміння причинно-наслідкового звʼязку, аби вже після першого уроку дитина вийшла з розумінням, що історія - це не про смерті купи людей дуже давно, а про нас усіх, це пояснення того, чому ми такі.

2. Формати або інструменти, які допомагають зробити історію живою – від дискусій до проєктів?

Історія може бути різною. На наших уроках ми приділяємо увагу hard skills, як то аналітичне читання, інтерпретація та використання різних видів джерел. Однак не менш важливою складовою є інтерактив. Моєю улюбленою активністю є моделі історичних подій: підписання угод, реконструкція фондового ринку перед Великою Депресією, суд над королем Луї XVI у часи Французької революції. Це допомагає глибше зрозуміти матеріал та роль кожної сторони в складних історичних процесах. Але крім цього є й інші інструменти: квести по школі, створення скетчнотаток, гра у власноруч розроблені настільні ігри, аналіз і обговорення історії у поп-культурі, записи інтерв'ю між «історичними персоналіями», обговорення проблемних історичних питань у «сократівському колі» й використання AI. І, певна річ, практично жоден урок не проходить без 3D моделі якоїсь пам'ятки, персоналії чи події.

3. Яке найчастіше «вау!» ви чуєте від учнів на уроках історії?

Після декількох занять найчастіше, що я чув це «у моїй минулій школі...» чи «моя вчителька / мій вчитель історії...» з подальшою згадкою як дитина себе почувала раніше. Але все ж приємніше, коли у дітей є емоція немов вони дивляться кіно: від реготу до гробової тиші й поодинокого «та ж чому так?».

4. Як історія в «Educator» допомагає дітям бачити ширший контекст подій, критично мислити й формувати власну думку?

У «Educator» історія не націлена на вивчення заради вивчення. Ключова ціль нашого закладу це виховати наступне покоління свідомих громадян, що будуть змінювати Україну на краще. Тому при вивченні ми завжди намагаємося пояснити дітям зв'язок історичних подій із сьогоденням, даємо навички інтерпретувати через історію той світ, у якому вони зараз є та як вони можуть діяти. Для цього на уроках діти завжди у потоці інформації, яким вони вчаться оволодівати. Наші уроки завжди орієнтовані передусім на практичність.

5. Чому, на вашу думку, історія важлива для підлітків у сучасному світі?

Нещодавно у соцмережах серед підлітків було трендом зняти відео під напис «Не вчу історію, бо не живу минулим». Це прикро, адже кожне покоління, яке давало подібні лозунги (наприклад, більшовики) робили помилки минулого. Але все ж я бачу у цих словах не стільки про те, що вони не люблять історію, а більше про те, ЯК їм цю історію викладають.

Історія важлива для підлітків сьогодні, адже багато суспільних явищ сучасного світу може пояснити саме вона: від побутової ментальності до геополітичних стратегій держав. Для українських підлітків вона тим більше важлива, бо ж є опорою в розумінні своєї ідентичності. Знання історії та вміння нею оперувати може бути тим твердим осердям, що не зломить наше юнацтво перед інформаційним тиском ворога й імперськими рудиментами, які існують часом навіть попри вже більше за 30 років незалежності.

6. Які зміни ви помічаєте в учнях після вивчення історії? Як вони мислять, питають, аналізують?

Найперше — це проявляється у їхньому мисленні. Воно стає глибшим, починають бачити зв'язки між причинами та наслідками, розуміти події довкола. Пізніше вони заходять у клас і тріумфально кажуть: «Знаєте, а я лечу туди вже на канікули!». Або «Ось фото, я тут був/була!». Був навіть випадок, коли у родині однієї учениці була суперечка телеоном з їхнім знайомим і мама сказала їй: «Доню, ти знаєш історію. Візьми слухавку й поясни, чому він помиляється». Ще дехто сказав: «В Educator я вперше зрозумів важливість бути свідомим громадянином».

7. Яким ви хочете бачити учня після «історичної подорожі» у вашому курсі?

Хочу бачити їх людьми. Тим, що вирізняє нас з усього роду homo. Особами, що критично мислять. Персоналіями, що бачать і розуміють прекрасне. Постатями, які усвідомлюють свою важливість, які переконані, що Батьківщина та її добробут — це насправді справа кожного (як і доводить історія). Особистостями дієвими, креативними та натхненними. Тими, хто краще пізнає себе, адже історія - це наука про людське життя.